Яворівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 2
Конспект уроку
на тему:
5 клас
Розробила вчителька образотворчого мистецтва
Здебська Л. М.
Здебська Л. М.
Тема уроку. ПАПЕРОПЛАСТИКА. СТВОРЕНЯ ДЕКОРАТИВНИХ ОБРАЗІВ У ТЕХНІЦІ ОРІГАМІ
Мета: ознайомити
учнів з історією виникнення мистецтва
орігамі; навчати читати креслення, дотримуватись правил складання; стимулювати
розвиток пам'яті, поліпшувати окомір; розвивати творчі
здібності, естетичний смак; виховувати акуратність під час роботи з папером.
Тип уроку: комбінований.
Оснащення
уроку
Зоровий ряд: інструкційні
картки для виготовлення фігурок орігамі — «кусудама», «куб 1», «куб 2»;
готові фігури
орігамі.
Матеріали та
інструменти: папір для складання фігурок, степлер, новорічна ялинка.
Дидактичні матеріали:
•
картки
з правилами роботи в парах;
•
картки із завданням для кожної пари;
•
таблиці для проведення інтерактивної
вправи «Ерудит»
Обладнання: іграшковий
мікрофон для вправи
«Мікрофон».
ХІД УРОКУ
І. Етап орієнтації
Учитель. Сьогодні ми розпочинаємо ознайомлення
з давнім японським мистецтвом.
Це особливе мистецтво, яке,
долаючи час і кордони,
дійшло до нас. Отже, наш урок присвячений
орігамі.
—Чи
доводилося вам колись чути таке слово?
—Чи відомо
вам, що воно означає?
ІІ. Етап покладання мети
Учитель. На уроці ми ознайомимося з
історією розвитку мистецтва та
вправлятимемося в майстерності,
виготовляючи фігури орігамі, якими
прикрасимо новорічну ялинку, яка стане окрасою шкільних новорічних свят.
ІІІ. Етап мотивації навчальної діяльності
Вправа «Мікрофон»
Учитель. На попередньому уроці деякі з вас отримали
завдання підготувати коротенькі повідомлення про орігамі. Зараз за
допомогою іграшкового мікрофону поділіться цікавою інформацією з усім класом.
Зразки повідомлень
Кусудами
Кусудами — одні з найдавніших декоративних
традиційних японських
виробів у техніці орігамі. Вони являють собою різноманітні кулеподібні
конструкції, що складаються з
паперових квіток, розеток або
паперових деталей іншої форми. Такі
окремі деталі часто називають модулями.
«Кусурі» японською мовою означає «ліки»,
«тама» — «куля». Отже, слово «кусудама» можна перекласти як
«лікувальна куля», або «куля, що лікує». Кусудами нерідко підвішували в
кімнаті хворого. Отримавши в подарунок подібну роботу, зроблену
кількома людьми власноруч, хвора людина мимоволі сприйматиме її як символ
побажання, швидкого одужання, своєрідний знак уваги й турботи.
Кусудами зазвичай збирають із шести
однакових модулів, що є сторонами куба, і підвішують на тонкій кольоровій
мотузці до стіни чи стелі. Знизу для прикраси можна прикріпити
бубон.
Нові можливості орігамі
Орігамісти
використовують для виготовлення фігурок звичайний папір. Але
є такі, які експериментують із новими матеріалами. Так і з'явилися ОРКАНІ —
вироби зі складених шарів металізованої
марлі. Цей матеріал тримає форму, а
вигини у нього плавні.
А ще цікавинкою є те, що люди навчилися складати фігурки
орігамі всередині порожніх пляшок.
Рекорди орігамі
• 30 жовтня
1995 року японський журавлик був складений із паперу зі стороною 33 м .
• Найбільшу модель панди заввишки 3 м склали з квадрата зі стороною 8 м .
• Найменшого журавлика склали з квадрата зі стороною 1 мм . Під час його створення використовувалися голки й мікроскоп.
• Найменшу
фігурку пахарити (блохи) склав іспанський годинникар.
Завдовжки вона всього лише 1/3 мм. Фігурка пахарити в 38 разів
менша від справжньої комахи.
Відповіді не критикуються, учні висловлюються в довільній формі.
Учитель:
— А для чого нам необхідно знайомитися з орігамі?
Насамперед це дуже цікаво, захопливо, дивовижно!
Адже орігамі дає
можливість створити власний світ, жителі якого — це створені вами моделі.
Листівки з авторськими прикрасами, кусудами, а також тваринки, різні предмети побуту й безліч інших цікавинок — усе це ви зможете виготовити власноруч після того, як ближче ознайомитеся з мистецтвом орігамі та дотримуватиметеся вказівок учителя.
IV. Виконання плану
діяльності
Теоретична частина
Учитель. Мистецтво створення паперових
моделей у техніці орігамі — має дуже
давню історію. Вважається, що воно
виникло і набуло найбільшого розвитку в Японії.
Орігамі — це японське мистецтво складання моделей із паперу.
Свою назву воно отримало від японських
слів: «орі» — складати і «гамі» — папір.
Учні записують визначення до словничка
Це
мистецтво не знає кордонів і доступне людям
будь-якого віку — і дорослим, і
малим. У давні часи орігамі було не лише мистецтвом, а ще й наукою, яка навчала точності й терпіння. Крім того, орігамі завжди вважалося на Сході символом миру, спокою
та сімейного вогнища. У Давній
Японії мистецтво паперових моделей
було традицією, що передавалася з
покоління в покоління здебільшого по
жіночій лінії.
Історики орігамі стверджують, що
за манерою складання і набором фігурок можна було визначити провінцію Японії, у
якій зростала й навчалася дівчина — автор цих творів.
Мистецтво
орігамі стало традицією, що ввійшла до культурного життя Давньої Японії. Перші
орігамі використовувалися в релігійних обрядах. Поступово цей вид мистецтва
долає межі храмів і досягає імператорського двору. Аристократія і придворні
повинні були на той час мати навички в мистецтві складання орігамі. Тоді були
популярними записки, складені у формі метелика, журавля. Квіти вважалися символом
дружби й доброго побажання для коханої людини. За допомогою квітів можна було
виявити більше уваги, любові, ніж це можна сказати словами. Незабаром
виготовлення орігамі перетворилося на улюблений спосіб проведення часу.
Японія
була не єдиною країною, де розвивалося мистецтво паперових моделей. Воно
абсолютно самостійно виникло в Мавританії, звідки перейшло до Європи.
Відбулося це в VIII столітті.
На Заході
до орігамі тривалий час ставилися як до дитячої забави, не визнаючи мистецтвом.
Багато поколінь хлопчиків і дівчаток в Європі та Америці складали паперових
пташок, жабок, які стрибають, а також ліхтарики, кораблики. Минуло чимало
часу, поки, нарешті, світ побачив в орігамі мистецтво, що розвиває творчість та
інтелектуальні здібності людини.
У
1967 році в Англії було створено перше товариство любителів орігамі. Воно
існує і до сьогодні. Кожен з його учасників працює над створенням нових форм,
моделей, саме тому це мистецтво збагачується цікавими прийомами.
Учитель демонструє ілюстрації із зображенням виробів.
— Чи
доводилося вам коли-небудь створювати щось у техніці орігамі?
Відповіді учнів: кораблики, літачки, тюльпани, коробочки,
пілотки.
Так,
дійсно, ми з дитинства знайомі із виготовленням таких фігурок, але не знали, що
це мистецтво. А тепер пропоную вашій увазі готові вироби.
Учитель демонструє готові вироби.
Розглядаючи
ці витвори мистецтва, можна подумати, що це не людські руки створили їх або це — витвори рук людей з неймовірним талантом, але
не варто робити передчасних висновків.
Усе у ваших руках. Ви обов'язково
опануєте це мистецтво, якщо будете уважними, зібраними, наполегливими.
—Чи
сподобалися вам моделі орігамі?
—Яка з них
найбільше припала до душі?
Згодна. Усі вони чудові. Але головне те, що для
їх виготовлення потрібно докласти чимало зусиль. Необхідні неабиякі
навички в техніці для того, щоб зробити ці фігурки. Ми з вами сьогодні випробуємо себе в ролі
орігамістів.
Так, ця роль складна. Тому, починаючи
складання будь-якої моделі, дотримуйтеся одного «золотого» правила —
завжди дивіться не тільки на ту операцію, що виконуєте цієї миті,
але й на 2-3 кроки вперед, щоб уявити кінцевий результат усієї роботи.
Можна навіть спочатку поглянути на кінцеві операції, щоб уявити,
якою має бути модель.Крім цього, щире бажання зробити точну
копію моделі надасть вам сили й азарту. І взагалі, ніколи не втрачайте
надії, займаючись орігамі. Якщо не вийде зараз, пробуйте ще і ще.
Робіть це, поки не отримаєте бажаного результату!
Практична частина
У ч и т е л ь. Зрозуміло,
що кожному з вас хотілося б уже зараз, за кілька хвилин
навчитися робити будь-яку з таких фігурок, але для цього необхідно дещо
більше часу. Сьогодні ми з вами спробуємо опанувати спеціальні
прийоми, що використовуються в техніці складання, і це буде успішним
початком для виготовлення фігурок орігамі.
Пропоную
вам виконувати цю роботу в парах. Вашим напарником
буде сусід по парті, адже вдвох легше прочитати схеми й правильно виконати
завдання. А ще нам необхідно обрати двох асистентів,які будуть прикрашати
новорічну ялинку вашими шедеврами.
Учитель роздає учням папки з інструкціями(див. Додаток 1).
Перед вами – папки з потрібною інформацією.
Бажаю успіху
і творчого натхнення!
Інструкційні картки для виготовлення фігурок (див. Додаток 2).
Крім того, давайте урізноманітнимо наше завдання. Кожен ряд отримав інструкційну картку для виготовлення
якоїсь фігури, у якій міститься схема
виготовлення. Це зроблено для того, щоб у вільний від уроків час ви змогли поділитися набутими на уроці вміннями зі своїми друзями.
Розгляньте
технологічні (інструкційні) картки, на яких чітко розписано кожен
крок. Будьте уважними! Пам'ятайте, що акуратність — дуже важлива і
корисна риса під час складання орігамі.
Отже, беріться до роботи! Уважно почитайте
технологічну картку. Усі фігурки виготовлятимемо з аркушів паперу
квадратної форми.
Розглядання
технологічних карток, що розміщені
на дошці.
Зверніть увагу на те, що під час роботи не
використовуються ані ножиці, ані клей.
Учитель по черзі демонструє поетапне виготовлення всіх трьох фігурок орігамі.
Учні виконують практичну роботу, а вчитель контролює їхні дії, виправляє помилки.
Засвоївши виконання навіть цих простих фігур, ми опинилися на першому щаблі високої піраміди орігамі. На цьому наше знайомство з орігамі не завершується. Ми його продовжимо на наступних уроках.
Обов'язки асистентів:
1.
Зібрати фігурки,які виконані найбільш вдало.
2.
Оздобити ними новорічну ялинку(див. Додаток 3).
V. Етап
контрольно-оцінювальний
Вправа
«Ерудит»
Учитель. На завершення пропоную вам виконати
завдання, скориставшись таблицею (див. нище).
Завдання
Ряд № 1. Зачитайте дійсні можливості орігамі.
Ряд № 2. Зачитайте
зайві визначення.
Ряд № 3. Дайте
відповідь на питання «Що потрібно для опанування техніки орігамі?»
Вчить
слухати усні рекомендації вчителя
|
Знижує активність головного мозку
|
|
Вчить
виконувати послідовні
дії
|
Вчить читати креслення
|
|
Стає на
заваді виконанню іншого завдання
|
Розвиває впевненість у своїх силах
|
|
Орігамі
|
||
Поліпшує окомір
|
Підвищує тривожність
|
|
Знижує інтерес до будь-якого мистецтва
|
Розвиває негативне сприйняття дійсності
|
|
Стимулює
розвиток пам'яті
|
Розвиває творчі здібності
|
Учитель проводить оцінювання знань учнів
VI. Домашнє завдання
Поділитися своїми
знаннями і вміннями із друзями
VII.Оголошення уроку завершеним
Додаток1
Додаток 2
Перегніть квадрат навпіл2. Перегніть бічні сторони до центру
3. Зігніть два кути по намічених лініях
4. Зігніть ліву смугу
5. Зіставте точки
6. Зігніть смугу зліва і зігніть праворуч
Зіставте точки
8. Зігніть смугу зліва
9. Перевірте результат і преверніть фігуру
10. Лінії згинів ділять кути навпіл. Переверніть і поверніть фігуру.
11. Перегніть бічні трикутники назад.
12. Модуль готовий. Показані дві вставки і дві кишені.
8. Зігніть смугу зліва
9. Перевірте результат і преверніть фігуру
10. Лінії згинів ділять кути навпіл. Переверніть і поверніть фігуру.
11. Перегніть бічні трикутники назад.
12. Модуль готовий. Показані дві вставки і дві кишені.
Додаток 3
Додаток
4
Складіть квадратний аркуш паперу
навпіл.
2. Виконайте вліво складку «долина».
3. Верхній квадрат потягніть вправо і розправте його.
4. Переверніть фігуру.
5. Виконайте складку «долина» вліво.
6. Верхній квадрат потягніть вправо і розправте його.
7. Складіть кути до центральної лінії.
8. Намітьте дві складки.
9. Складіть до середини лівий і правий кути. Виконайте дві складки «долина».
2. Виконайте вліво складку «долина».
3. Верхній квадрат потягніть вправо і розправте його.
4. Переверніть фігуру.
5. Виконайте складку «долина» вліво.
6. Верхній квадрат потягніть вправо і розправте його.
7. Складіть кути до центральної лінії.
8. Намітьте дві складки.
9. Складіть до середини лівий і правий кути. Виконайте дві складки «долина».
10. Куточки вкладете в отримані
кишені, як показано на малюнку. Повторіть дії 7-11 з протилежного сторони.
Додаток 3
Асистенти оздоблюють новорічну ялинку
Середня загальноосвітня школа І-ІІІ
ст. № 2 м. Яворова
Конспект уроку
на тему:
5 клас
Розробила вчителька образотворчого мистецтва
Здебська Л. М.
Здебська Л. М.
Тема. Портрет як жанр
образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет друга
за уявою.
Мета: ознайомити
учнів з творчістю Т. Г. Шевченка; дати поняття про
зображення голови людини в різних положеннях, пропорції її елементів; формувати
вміння та навички здійснювати аналіз
творів мистецтва; розвивати спостережливість,
уважність, творче мислення, уяву; формувати
навички роботи над портретом в техніці «колаж»; виховувати пошану та любов до мистецтва через розуміння творчості Т. Г. Шевченка.
Тип уроку:нетрадиційний.
Обладнання: для вчителя — відеоряд творів Т. Г. Шевченка у жанрі портрета, репродукції картин у різних видах та
жанрах образотворчого
мистецтва;роздавальний матеріал
(Додаток1,Додаток2), плакат, що демонструє зміни профілю людини залежно від
віку, нариси портретів, кращі малюнки учнів; для учнів — альбом,
графічні інструменти, матеріали різної фактури,ножиці,клей,кольоровий
папір,копірка,клейка стрічка.
Вузлики на
пам'ять
Портрет
(франц. роrtrаіt) — 1) Зображення людини чи групи
людей у малярстві, графіці, скульптурі, фотографії. 2) Жанр образотворчого
мистецтва.
Портретист —
художник, який малює переважно портрети; фахівець з портретного малярства.
Автопортрет (від грец. аиtоs — сам і портрет) — портрет художника, виконаний ним самим.
Пропорція (від
латин, рrороrtіо — співвідношення, розмірність) — співвідношення частин цілого між собою.
Хід уроку
«Мало бачити, милуватися прекрасним,
розумним, добрим чолом людини, треба намалювати його на папері й милуватися ним
як витвором живого Бога».
Т.Г.Шевченко
I. Організація
уваги учнів, оголошення теми та мети уроку
II. Мотивація навчальної діяльності
Завдання класу.
Згрупувати репродукції робіт
художників за видами та жанрами образотворчого мистецтва. (Результат роботи
учні доводять класу.)
Проміжний підсумок.
Разом з учителем учні приходять
до висновку, що існує багато різновидів портретного жанру(результати заносять у
блок-схему).
III.Організація сприймання творів мистецтва.
Учитель звертає увагу учнів на
відеоряд творів Т. Г. Шевченка.
Розповідь
учителя.
Портрет
— це зображення не просто людини, але людини конкретної, єдиної у своєму роді,
не схожої ні на кого іншого, крім себе. Людина має ім'я та прізвище, наприклад:
портрет Є. Кейкуатової (1847 р.), М. Максимович (1859 р.), А. Лагоди (1839 р.).
Але в мистецтві часто можна зустріти портрети людей, імені яких ми не знаємо.
Ім'я могло не зберегтися, забутися з часом, а може, і портретуємий не захотів
його сказати: «Портрет невідомої» (1837 р.), «Портрет невідомого» (1837 р.).
Усі
ці портрети, які ми розглядали у відеоряді, належать одному з видатних діячів
української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814-1861 рр.). Шевченко
був наділений багатьма рисами вдачі: палким вільнолюбством, великою
працелюбністю, жадобою вчитися, широким діапазоном зацікавлень, тонким знанням
людської психології. Якщо помножити це багатство вдачі на талант у поетичному
слові й образотворчому мистецтві, то стає зрозумілою феноменальна природа його
як людини і митця.
До
жанру портрета Шевченко звертався впродовж усього свого творчого життя. Саме з
огляду на тодішній попит на камерні акварельні портрети моделями Шевченка для
замовних творів були люди різних суспільних станів та прошарків: дворяни,
поміщики, митці, військові, чиновники та інші особи, що шукали знайомства з
Шевченком як із доволі знаним майстром цього жанру. Зрозуміло, що у власній
творчості український художник не міг не зважати на певні художні традиції.
У
ряді портретів простежується прагнення Шевченка підкреслити гармонійну
сутність людини, вияскравити її моральну, інтелектуальну й фізичну
досконалість. Для нього людина — міра всіх речей: митець бачить у ній лише
прекрасне і високе. Ранні портрети кінця 30-х — початку 40-х років 19 ст. (К.
Абази, М. Луніна, А. Лагоди та ін.) позбавлені драматичного відчуття. Це
лагідні, вишукано одягнені друзі або ж замріяні жінки. Жодна тінь душевного
неспокою, здається, не затьмарює їхніх облич. І водночас перед глядачем — не
безтурботні особи, а цілеспрямовані характери, вольові натури. Темперамент і
умиротворення, порив і доброзичливість — на цих психологічних, романтичних
образах.
Вирази
облич на портретах відзначає деяка загадковість, утілена насамперед у
проникливих запитальних поглядах.
Виходячи
із видатних здобутків і стилістичної визначеності мистецтва своєї доби, він
виробив свій власний погляд на людину. Особиста нота в його творах дуже сильна.
Вона виражається в ретельному «вимальовуванні»
вдачі й настрою; вона підтверджується і засобами виразності — шовковистими
розмивками акварелі, ніжними напливами олійних фарб.
Шукаючи
відповідних відтінків і переходів тонів для передачі свіжості молодих облич,
гострих, раптових або ж елегійних поглядів (автопортрет, портрет Куліш), він
прагне сполучити романтичну зовнішність своїх героїв з їх внутрішньою
змістовністю. Миттєві почуття, які фіксуються поворотом голови, поглядом — не
випадкові імпульси, а виразники характерів.
Романтична
наснаженість портретних образів помітно видозмінюється в умовах заслання.
Шевченко переходить на монохромні графічні техніки (сепія, олівець), що наклало
на його твори відбиток, стриманості й навіть суворості (див.Додаток 1 ). Але це
не згасило в авторові схвильовано-піднесеного сприйняття дійсності, не вбило
його людинолюбної вдачі. Портрети X. Вернера, А. Ускової, подружжя Бажанових, створені на
засланні, характеризуються насамперед психологізмом, їх романтичність випливає
з акцентування ліричних переживань і настроїв героїв. Усе чіткіше окреслюється
потяг митця до типізації й жанрового трактування портретного образу.
Аналіз відомих портретів «мистецтвознавцями»
«Мистецтвознавець 1»
Марія Максимович,
портрет якої перед вами, надихнула Т. Г. Шевченка на створення однієї з
найзворушливіших поем про життя Богородиці «Марія». В одухотвореному й чистому
образі жінки відчувається стан побожного замилування, в якому перебував митець,
малюючи любу його серцю молоду вродливицю. Вишивана сорочка, корсетка, разок
коралів, до прозорості легка намітка, що підкреслює туге чорне волосся... Ці
аксесуари не самоціль, а органічне середовище, через які увиразнюється лірично-тужлива
сутність жіночого образу. Це портрет не тільки Марії Максимович, а й зображення
української вроди, якою вона бачилася Шевченкові. Жінки на портретах художника
переважно дивляться на глядача, як колись дивилися на портретиста. Через такий
безпосередній діалог поглядів митець проникав у душу моделей і надавав художньому
образу того чи іншого психологічного змісту. На портреті Марії Максимович її
великі, з вологим відблиском очі відведені вбік. І важко сказати, чи це
зумовлено авторською настановою художника, чи сором’язливістю молодої жінки,
яка не в силах витримати проникливого погляду інших
захоплених, або й закоханих, очей.
«Мистецтвознавець 2»
Дивлячись на портрет Ганни Закревської, згадуєш слова поета:
Моє свято
чорнобриве...
Моє серце,
моя зоре,
Раю мій, покою…
Вродливиця полонила Шевченкове серце одразу,
коли він побачив її на балу в Мойсіївці. Зачарований поет на згадку про
знайомство попросив у неї блакитну квітку, що прикрашала Ганину сукню і,
отримавши її, зберігав кілька років. Блакить домінує і в портретному образі,
створеному в господі Закревських у Березовій Рудці: блакитна сукня, серпанком
блакиті оповиті округлі жіночі плечі й шия. І, звісно, очі: сині, глибокі,
зволожені, неначе щойно вмиті сльозою, але вже впокоєні легкою зажурою.
Слово вчителя
І ми
з вами сьогодні будемо вчитися створювати портрет людини з урахуванням власного
бачення, а для цього необхідно ознайомитися з пропорціями елементів голови
людини.
З чого ж починати малювати
портрет людини?
Основне
правило, без дотримання якого неможливо ніколи навчитися малювати голову
людини,— це постійне і довготривале виконання начерків з натури, але це
стосується не тільки людини, а й будь-якої форми.
Запам'ятайте, що малювати треба
від загального до часткового.
Робота над формуванням навичок і вмінь.
Учитель виконує педагогічний
малюнок на дошці, який супроводжує поясненнями. Учні одночасно, виконують
тренувальну вправу на зворотньому боці попереднього малюнка.
Слово вчителя.
Намічаємо
овал голови. Це потрібно робити дуже легкими доторками олівця, тому що потім,
деталізуючи, дещо доведеться виправляти.
По
вертикалі лінія побудови перейде через середину чола, носа, ямки над верхньою
губою, поділить симетрично губи на дві однакові частини, а також підборіддя. З
інших вертикалей потрібно запам'ятати лінії, які йдуть від внутрішнього краю
ока (сльозника) до зовнішнього краю ніздрі.
Відстань
між очима дорівнює ширині ока, це визначить приблизно й ширину носа.
Треба
пам'ятати, що всі ці правила — тільки схема, натура покаже вам ті особливості,
які допомагають створити індивідуальний образ.
Якщо
уявити собі голову у вигляді яйця, перев'язаного горизонтальними нитками,
розташованими паралельно, отримаємо взаємне розташування очей, вух, кореня носа,
лінії рота, вилиць, нижньої щелепи, підборіддя. Вухо лежить при нормальному
положенні голови на рівні між лінією брів та нижньою частиною носа.
Звичайно,
рідко випадає малювати голову в такому точно симетричному положенні, але,
запам'ятавши ці правила, ви будете використовувати їх при малюванні голови в
будь-якому положенні.
IV. Практична
діяльність учнів
Слово вчителя
Вашим завданням буде
створити портрет друга у техніці «колаж», прямо розташовану перед вами на рівні
очей і повернуту обличчям до глядача(див. Додаток 1). Використовуючи матеріали
різної фактури, створюйте свій неповторний образ(див. Додаток 2 ).
V. Закріплення нових знань і вмінь
Опитування(метод «Мікрофон»).
Із
творчістю, якого художника ми познайомилися сьогодні на уроці?
Які художні засоби
застосовував майстер у своїх роботах?
Який портрет справив
на вас найбільше враження і чим?
За якими правилами
ви виконували малюнок голови людини?
VI. Завершення уроку
Учитель
організовує виставку «Краса людини очима юних художників»(див. Додаток 3). Учні
роблять аналіз характерних помилок.
Учитель підводить
підсумки — оцінює діяльність учнів на уроці.
VII. Домашнє завдання
Виготовити
паспарту для портрета і подарувати його другу.
Знайти
приклади різновидів портретного жанру (вирізки, репродукції, листівки) та підписати
їх.
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
ТЕМА. Виявлення настрою композиції засобами живопису на основі євангельської притчі
про блудного сина (Луки 15:11-32)
МЕТА. Ознайомити учнів із гармонією
барв,значенням кольору в композиції.
Пригадати дітям про доброту
Божу і милосердя. Розвивати у дітей вміння прощати іншим, а також, свідомо
оцінювати своє життя і мати силу волі виправити помилки.
Тип уроку:інтегрований
Допоміжні засоби: репродукції картин Рембрандта «Повернення блудного сина» та Гюстава Доре
«Зустріч блудного сина з батьком», малюнки
Гуерріно Пера,Святе Письмо, плакати з уривками біблійних текстів, кольорові
фломастери, костюми для інсценізації, свічка, квіти, наплічник «з притчами».
ПЛАН ЗАНЯТТЯ
І. Вступ.
ІІ.
Активізація опорних знань. Повторення вивчених притч.
ІІІ.
Повідомлення теми і мети уроку. Спільна молитва.
ІV. Біблійний текст: Лк. 15, 11-32.
V. Мотивація навчальної
діяльності.
VІ. Розвиток теми, аналіз притчі.
VІІ. Закріплення теми - завдання для учнів, розважання, образотворча
діяльність.
VІІІ. Інсценізація біблійного
тексту.
ІХ.
Підсумок уроку(запис в зошит).
Х. Домашнє завдання.
І. До цього часу ще нема згоди між науковцями, що таке
притча, а що ні. Відомо, що історія Самарянина не є притчею, але прикладом. Те
саме можна сказати і про епізод з фарисеєм і митарем. Хоч сам Лука називає його
притчею. Отже, для нас буде найкраще
називати притчами все те, що Святе Письмо і пізніше Передання вважало притчами.
Ісус розповідав притчі не тільки тому що, як і всі
геніальні люди, любив порівняння, і навіть не тому, що, як добрий вчитель,
хотів, щоб його вістка була зрозумілою і доступною. Він говорив у притчах, тому
що про Бога і його таїнство не можна інакше говорити. Бог далеко за межами
наших думок і слів: щоб говорити про нього, мусимо
користуватися досвідом, який маємо. Ось тому, щоб допомогти нам зрозуміти щось
про Божу любов і його прощення, Ісус використовує досвід, який усі розуміють:
«У батька було два сини…»
Притчі не є на периферії Євангелія, але в його центрі.
Можливо навіть більше від інших сторінок їм вдається ввести нас у контакт з
Ісусом з Назарету: його особистістю, його способом
мовлення, його поняттям про Бога, про себе самого і про людину.
Однак, чарівність притч полягає в тому, що скільки б вони
не були пов’язані з контекстом, в якому були сказані, вони ніби не датовані;
залишається недоторканою їхня сила дивувати і ставити запитання; це сторінки
,які завжди відкриті.
Притча
- це не вигадана історія. Вона є
правдивою історією, моєю історією.
Притча
- це правдива історія, яка, однак
вимагає пояснення. Вона є, передусім, закликом, зверненим до нас, для того, щоб
ми навернулись, для того, щоб ми змінили хід нашої історії; вона є завжди
закликом до навернення. Вона запропонована слухачам, які мають пізнати себе у
притчі: хто має вуха, нехай розуміє. Потрібно
вміти слухати власними вухами. Притча закликає дивитися на запропонований образ
не як на світлину, але як у дзеркало, тому що її метою є пробудити нашу
совість. Якщо ми цього не зрозуміємо, то ми не зрозуміємо притчі.
Якщо
притча, отже, втягує мене особисто, якщо вона закликає мене до навернення, тоді
вона стає для мене питанням життя і смерті. В притчі ціле моє життя ставиться
під знак питання; і це не тільки моє земне життя, але і те, яке Євангеліє називає «життям
вічним». Притча, яка сама по собі є позачасовою, вказує і говорить мені, що
теперішня хвилина є вирішальною, що ще сьогодні життя має бути змінене.
Здається,
що Ісус часто використовував притчі, щоб ми самі зрозуміли, що наш Бог не є
Богом філософів або мудреців, але Богом, подібним до людини. Він не є Богом,
якого у книгах з філософії і теології шукають і визначають Його прикмети:
незмінність, всемогутність, всюди присутність…, але Богом, що приходить до
людей, що хоче бути, як людина. Бога, що є сіячем, батьком, багатим власником,
убогою жінкою, господарем, що подорожує…
ІІ. Вчитель
приносить на урок наплічник «з
притчами». Один за одним витягує з нього різні предмети, а учні отримують
завдання назвати, про яку притчу «йде
мова». Якщо дітям це важко зробити, вчитель може підказати, за яких обставин це
було, або почати розповідати дану притчу.
1. Будиночок-забавка: притча
про дім побудований на скелі.
2. Ілюстрація тексту: притча про митаря і
фарисея.
3.
Монети: притча
про таланти.
4. Зернятка пшениці: притча про сіяча.
5. Овечка-забавка: притча про вівцю, яка
заблукала.
6. Гірчичник: притча про
гірчичне зерно.
ІІІ.
Проказуємо молитву «Отче наш».
Хто з вас може повторити слова, в яких
говориться про Божу любов і Його прощення ?
Скільки разів необхідно прощати
ближньому?
ІV. Учень
читає біблійний текст: Лк.15, 11-32.
Цитати із Святого Письма до притчі про
блудного сина виписані на плакатах.
«Отож, дітоньки, перебувайте в ньому,
щоб як явиться, ми мали довір’я і не осоромилися перед Ним у час Його другого
приходу.»
«Дивіться, яку велику любов дарував нам
Отець, щоб ми називалися дітьми Божими. Ними ми і є. І тому світ нас не знає,
бо він Його не пізнав.»
«Любі, коли серце є чисте, ми маємо
довір’я перед Богом, і що б ми не просили, одержимо від Нього, бо заповіді Його
бережемо і чинимо те, що Йому подобається.»
V. Мотивація навчальної діяльності
Слово
вчителя
Тільки розкривши внутрішнє значення композиції
Рембрандта «Повернення блудного сина», відчувши колірне рішення цієї картини,
ми зможемо проникнути в її зміст(див. Додаток1). Одна зображена сцена стає
приводом для роздумів про вічні теми каяття, мудрості, доброти.
Виявлення
сили кольору
Звернення
художників до біблейних сюжетів часто не мало релігійної основи. Події Біблії, Євангелії розглядалися ними, зокрема
Рембрандтом, як приклади людських доль, характерів, подій.
Блудний син повернувся в дім свого батька — такий сюжет, така подія, зображена в картині Рембрандта. Але якщо ми
ознайомимося лише із сюжетом, то таємні сторони взаємин між людьми, оголені художником, залишаться для нас схованими.
Для розуміння важливо не тільки, хто та що відображається на картині, а й
як зображено героїв і навіть як розташовані вони стосовно один одного, стосовно глядача,
у якій колірній гамі вирішено полотно. Тільки з огляду на ці моменти
глядач зможе зануритися в зміст твору.
Рембрандт на перший план поставив
головних героїв, причому обличчям до нас помістив старого батька. В образі батька, що прожив довге життя й краще, ніж син, художник виразив усю глибину драми, що
відбувається.
У картині ніщо не відволікає уваги від
переживань головних героїв. Тло картини темне, у глибині лише
намічено фігури людей. Це мовчазні свідки того, що відбувається,
вони не порушують тиші, не відволікають від головного. Для Рембрандта основне в темі повернення
блудного сина — переживання батька й сина.
Дивлячись
на картину, ми бачимо центральну групу — найсвітліша
пляма, а все інше занурене в півморок, огорнуте завісою. Яскраві контрастні кольори порушили б
урочистий драматичний настрій картини. Тому Рембрандт узгоджує кольори між
собою, а не протиставляє їх один одному. Неяскравий червоний колір накидки
старого, жовтувато-сірий колір одягу сина поєднуються густим червоно-коричневим
тоном усієї картини. І це підсилює враження стриманості, глибини почуттів, що
ми відчули в обличчях і позах героїв. Сила кольору в Рембрандта невіддільна
від світлотіні — контрасту висвітлених і
затемнених плям. Світлом вириваються з темряви одні якісь деталі, тінню
приглушуються інші. Світло ніби вказує
напрямок погляду глядача в картині. За допомогою світла й тіні художник ставить значеннєві акценти.
VІ. «Переклад малюнками» (див.Додаток2).
·
Притча має давню історію в
образотворчому мистецтві. Це великі мистецькі твори та ілюстрації, що
супроводжують текст Євангелія. Існують також численні комікси.
·
Принципово існують два шляхи підходу до євангельського тексту в мистецтві.
Перший орієнтований радше на просте ілюстрування факту, а другий, натомість,
включає інтерпретацію, щоб передати значення.
·
Художник Гуерріно Пера «переклав» притчу циклом малюнків, й, оригінально
використовуючи мову ліній, барв та жестів, зробив до неї прості ілюстрації, що
наочно тлумачать її.
Мова ліній
·
Значення частин визначається їхнім розміщенням на малюнку(верх і низ мають
символічне значення). Висота символізує божественні і, разом з тим , моральні
ознаки. Ми говоримо, що Бог є Всевишнім і співаємо: «Слава во вишніх
Богу».Говоримо, що людина піднімається високо практикуванням чеснот…
·
Низ - це місце зла і гріха. Про
людину, що почала робити вчинки, гідні
докору, говоримо: «Як низько впала!»
·
Правий і лівий - це інші два
просторові поняття, що мають символічне значення: права сторона символізує добро, силу, могутність, а ліва - негативне і зле. На останньому суді Цар
поставить добрих праворуч, а недобрих ліворуч.
·
На плакаті малюнки розміщені не у лінійній послідовності, а двома колонами: перша по діагоналі сходить згори ліворуч униз(на
фіолетовому фоні), а друга піднімається по діагоналі знизу вгору праворуч(на
яскравому жовтому фоні).
Читання малюнків
Батько з двома синами на трапезі
·
На першому малюнку художник зображає трьох учасників у відповідному
середовищі. Кругла кімната охоплює дійових осіб, наче для того, щоб забезпечити
їм спільність. Холодна блідо-голуба барва стіни і сірі ромби наводять на думку
про нестачу єдності у стосунках між членами сім’ї.
·
У центрі малюнка батько зодягнутий у червоне - колір любові. В ньому сяють Божі любов і
світло, любов і світло його батьківства. Правицею він піднімає келих любові
(багряно-жовтий), а поглядом і жестом лівиці запрошує молодшого сина розділити
учту. Молодший син, що сидить праворуч батька (місце привілейоване), відкидає
не лише запрошення, а й самого батька.
·
Це заперечення дуже влучно виражене зеленкуватою барвою з фіолетовим
відтінком, який пронизує тіло та одяг. Воно підкреслене жестами: голова, обличчя, очі сина повернуті в інший бік, а руки
немовби відштовхують батька від себе.
·
Старший син, піднімаючи келих, бере участь в учті разом з батьком. Цей жест
сам по собі є позитивним, але перебуває у контрасті із барвами того, того хто
його робить (одяг холодного синього кольору підсилюється зеленкуватими
відтінками на обличчі і руках).
·
Отож, малюнок говорить, що жоден із двох синів не перебуває у відносинах
любові з батьком, і пояснює, чому молодший син просить спадщини й вирішує піти:
він не любить батька, відкидає його.
·
Таким чином очевидним стає те, що гріх, перш ніж стати порушенням закону, є
розривом єдності.
Молодший син покидає батька
·
Притча говорить просто, що молодший син просить спадщини. Батько її дає, і
син відходить у далекий край.
·
Сцена відбувається на порозі дому.
Відкриті двері охоплені гарячим жовтим
світлом: Божий дім - це дім світла, бо
«Бог - світло».
·
Батько зображений червоною барвою, його охоплює світло. Лівою рукою він
делікатно вкладає в руку сина торбинку з грішми. Осяйною правицею торкається
плеча, ніби хоче супроводити сина в дорозі.
·
Риси лиця у батька сумні, але без обурення чи зречення. Незважаючи на все,
батько продовжує любити сина, шануючи свободу і надіючись на його покаяння і
повернення.
·
Син, увесь зеленкуватий, з
фіолетовими відблисками, повертається спиною до батька, стискаючи у правій руці
палицю незалежності і свободи. Обличчя у сина затяте, насуплене, як і його
душа. Його серцю батьківська любов здається гнітом, а батьківський дім - в’язницею.
·
Цілим своїм єством він каже «ні» батькові і його любові, однак протягає ліву
руку, щоб сказати «так» добрам батька -
не дивлячись йому в обличчя. Бере торбинку, яка в його руці стає
фіолетовою, як його рука і серце.
·
В чужім краю він прагне знайти свободу і задоволення. Це мариво вільного і
щасливого життя, що, на думку сина, можливе тільки далеко від батька.
Довжелезна дорога - це знак віддаленості
від батька і батьківського дому.
Життя
сина далеко від батька
·
«…там розтратив свій маєток, живши розпусно», коротко говорить текст із
притчі.
·
Тут також малюнок інтерпретує,
унаочнюючи моральний стан сина, що життя далеко від батька (гріх) не дає
свободи і радості, як обіцяє.
·
Це видно з першого погляду. Атмосфера сіра, зеленкувата, безживно біла із
фіолетовим відблиском.
·
Коли зал бенкету на початку був круглий, то тут він закінчується гострим
кутом. Зображення не фронтальне (перший малюнок), а згори. Це ніби притискає
дійових осіб до підлоги, до діагональних смуг, що перетинають їх мов справжні
леза.
·
Син, який відмовився підтримувати зв’язок із батьком, тепер намагається
підтримувати зв’язок із сумнівними друзями та подругами, однак зазнає невдачі.
Вино, «що серце людське звеселяє» стає наркотиком, що забирає гідність і
свідомість, залишаючи на обличчях знаки порожнечі і тривоги.
·
У центрі - торбинка з грішми, які зробили можливим це
розпусне життя. Гроші йдуть, виходячи із торбинки…і в певну мить закінчуються.
Відомо, що деякі друзі відходять якраз тоді, коли закінчуються гроші, і ми
залишаємось самі.
Син у смутку самотності
·
Кінець грошей, означає кінець свята і свободи. Син вільного народу Завіту
стає слугою господаря-поганина, що розводив свиней, які для євреїв були
тваринами нечистими. Отож, він впадає у найглибшу нужду і деградацію.
·
Малюнок показує внутрішню кризу сина, що є наслідком життя, проведеного у
грісі, далеко від батька. Тут ніби сфотографовано душу грішника, або ж
найглибшу суть гріха, що є пітьмою, смертю, самотністю, смутком, відчуженістю.
·
Атмосфера гріха передається нічним, сірим, пустельним пейзажем, понурим і
безжиттєвим. На малюнку зображене велике сухе дерево з мертвими гілками.
·
Син, що відкинув батька зараз сам, голий, безсилий. Його супроводжують лише
свині… Кольори його тіла «мертвотні».На його обличчі видно знаки великого
свідомого внутрішнього смутку.
·
Дорога, що віддаляє нас від Бога, веде не до повноти життя, свободи, щастя,
а до рабства, тривоги і внутрішньої смерті. Життя молодшого сина з притчі
- це історія кожного Адамового сина,
який через гріх віддаляється від Бога.
«Встану та піду до батька мого»
·
Малюнок інтерпретує ту мить, коли син «опам’ятовується» і вирішує
повернутися, щоб жити з батьком.
·
Небо рожево рум’яниться, пітьму ночі перемагає світло ранішньої зорі.
Засохлі гілки мертвого дерева починають
одягатися у листки життя.
·
Син, спираючись однією рукою на землю, відривається від дерева і піднімає
голову. В руці тримає дорожню палицю,
знак наміру пуститися в дорогу, щоб повернутися додому. Звідки походить ця
переміна? Чи це виключно ініціатива сина?
·
Син піднімає голову і прислухається, ніби слухаючи голос когось. Хто його
кличе. Погляд його спрямований у безмежність, а на обличчя падає тепле світло,
що йде ззовні й поступово охоплює все тіло, повертаючи йому кольори життя.
·
Отож, навернення походить з Божої
ініціативи та з Божої любові.
Дорога повернення
·
Малюнок передає дорогу повернення сина повністю освітлюючи сцену. Обриси
голубого неба (символ безмежності) й обриси землі (пагорби символізують світ) зустрічаються. Небо і земля, Бог і
людина примирюються.
·
На першому плані бачимо наверненого сина на шляху повернення. Обличчя
освітлене світлом, що йде згори. Його руки і долоні теж охоплені світлом.
Долоні просто сяють. Він притягнутий, немов магнітом, батьком і його любов’ю.
·
Відстань, що розділяє сина й батька, -
це довжелезна дорога, що йде вгору, з вузькими крутими поворотами.
Дорога повернення до Бога, що йде від гріха до благодаті, є важкою.
Батьківські обійми
·
Малюнок передає євангельський текст оригінальною, дуже влучною і значущою
композицією. Тіло батька і сина утворюють в обіймах ніби подвійне коло. Коло
- це прекрасний символ досконалої
спільності і єдності.
·
Перше коло утворене руками батька і сина. Вони стиснуті в цьому життєдайному колі. Батько і син
глибоко дивляться один одному у вічі. Два знаки взаємно підсилюються й виразно
передають спільність, згоду, любов.
·
Є й друге коло, утворене тілом батька, що схиляється над сином, і тілом
сина, що падає на коліна. Це друге коло можемо назвати колом визнання гріхів і
примирення.
·
Барви перебувають у досконалій відповідності із жестами примирення:
червоний - колір любові, жовтий - колір світла і божественної благодаті, що
передається синові від батька.
·
Картина підсилюється наочним протиставленням: живий жовтий колір дверей батьківського дому, дому світла, контрастує із
чорним кольором міста.
Свято. Батько і старший син
·
Розпочата учтою й відходом молодшого сина, притча закінчується святом його
повернення і примирення.
·
Старшого сина на початку притчі було лише згадано, без особливих прикмет. В
кінці він теж стає учасником дії і проявляє себе як син без любові.
·
Малюнок має два плани:передній і задній. На задньому
плані бачимо зал бенкету, у центрі сидить не батько а син, що повернувся. Поруч два вільні місця. Вони
належать старшому синові і батькові, що вийшов його запросити розділити радість
з нагоди повернення брата.
·
Батька і сина бачимо поза залом. Кольоровий контраст між ними видно
відразу. Барви сина - холодна синя із
відблиском зеленкуватого і фіолетового, гаряча червона - барва батька.
·
Старший син уперто стискає в руках палицю автономії, повертаючись в інший
бік, щоб не бачити обличчя батька і не спілкуватись з ним.
·
Притча залишається відкритою, бо нічого не каже про подальші кроки старшого
брата…
Питання для
стимулювання діалогу з учнями
·
Якими барвами зображені дійові особи,
тобто батько і сини? Яке символічне значення окремих
кольорів?
·
Якими жестами, барвами, лініями зображений гріх? А якими навернення, благодать, любов?
VІІ. Подати
учням завдання - проілюструвати вивчену
притчу.
Об’єднавши клас у групи дати відповідні завдання кожній з
них:
·
знайти слово та малюнок, які найкраще підсумовують той чи інший момент
притчі;
·
прикріпити відповідні слова та малюнки один біля одного на підготованому
плакаті;
·
намалювати дарунки батька молодшому сину;
·
пригадати біблійні історії із СЗ і НЗ, в яких згадується шанобливе
ставлення дітей до батьків.
VІІІ.
Інсценізація вірша сестри Серафими «Два
сини».
ІХ. Підсумок уроку.
Дидактична гра
«Ваза зі свічкою» (прозору вазу наповнити водою, запалити свічку, котра плаває на воді; діти
кидають у неї камінчики, що символізують гріхи (гріхи топляться у морі Божого
милосердя)).
Х. Домашнє завдання: проілюструвати улюблені
притчі,оформити ними
стенд,який буде використано у рамках святкування 1020 річниці Хрещення
Київської Русі(див.Додаток3).
Додаток 1
Рембрандт. Повернення блудного
сина
Додаток 2
Додаток 3
Виховний захід «Ювілей 1020-річчя
Хрещення Київської Русі» (ілюстрації притч – на стенді).
Оздоблення розгортки геометричної
форми декоративно-орнаментованими композиціями петриківського розпису у овалі,
трикутнику та прямокутнику
Мета
уроку: поглибити
знання про народний декоративний розпис; закріпити навички виконання елементів
петриківського та яворівського розпису; навчити створювати власні композиції;
розвивати уяву, фантазію, творчу активність; виховувати естетичні почуття,
любов до природи, краси й багатства рідного краю.
Тип уроку: нестандартний
Техніка
виконання: петриківський
розпис, яворівський розпис, комп’ютерна графіка.
Обладнання: для вчителя -
зразки робіт майстрів петриківського та яворівського розпису,
комп’ютерна програма «Петриківський розпис»; для учнів - гуашеві фарби, пензлі,простий олівець,склянка
з водою, розгортка геометричної форми (коробка для подарунків),6 персональних
комп’ютерів.
Хід уроку
І. Організаційний
момент
Учитель
об’єднує клас у три групи.
ІІ.
Повідомлення теми та мети уроку
ІІІ.
Актуалізація опорних знань і вмінь
Історична довідка
про село Петриківка.
Петриківка
- село в Дніпропетровській області,
засноване 230 років тому кошовим Запорізької Січі
Петром Калнишевським. Тут дбайливо зберігають традиції знаменитого
петриківського розпису. Побутові речі з петриківським розписом, що знаходяться
в музеях, належать до 18-19 століть. Сам же орнамент бере початок від
стародавньої традиційної орнаментики, яка широко застосовувалася в побуті
запорожців і прикрашала житла, посуд і зброю.
Вікторина «Знавців
мистецтва»
(використовується
прийом «Незакінчена думка»)
Речення,
які необхідно продовжити :
За своєю природою кольори поділяють
на… (хроматичні від слова «хромос» -
колір і ахроматичні). До ахроматичних відносять різні тони чорного
кольору, білий і сірий. Хроматичні кольори поділяють на теплі й холодні. Теплі кольори нагадують колір вогню,холодні
викликають в уяві лід, сніг.
Стилізація - це…( перетворення природних форм у
декоративні).
Художньо виконані та оздоблені
предмети побуту(одяг, посуд, меблі, килими), які мають не тільки практичне, а й
естетичне значення, називають …(предметами декоративно-ужиткового мистецтва) .
Розписом називають…( живописні
орнаменти або сюжетні композиції, виконані на стінах будівель чи предметах
побуту. Розпис виконують густими фарбами).
Барви розпису мають…( символічне
значення.
Зелений колір - весна, пробудження, добрий настрій, надія.
Синій - небо, спокій, сила, вода.
Жовтий - сонце, осінь, достаток.
Червоний - вогонь життя, бурне цвітіння, рідна домівка.
Білий - чистота.
Чорний - земля).
На
попередньому уроці ми з вами ознайомилися з елементами петриківського розпису,
вчились їх відтворювати. « Чарівні пензлі» пригадають нам, як вони виконуються(див.
Додаток 2).
ІV. Мотивація навчальної діяльності
Слово
вчителя.
Перший вранішній промінь ковзнув
притихлою землею. І прокинулися степи, гори, ліси. І посміхнулися новому дню
люди української землі. Одна Україна, одна на всі часи і для всіх. Різнобарв’я,
щедрість і велич нашої землі відобразилися насамперед у традиційно-побутовій
культурі українців.
У давні
часи, коли в Україні існувало натуральне господарство, селяни самі виготовляли
предмети побуту, знаряддя праці, одяг. Поступово почали утворюватися осередки,
де розвивались різні види народного
декоративно- ужиткового мистецтва -
килимарство, ткацтво, гончарство, ковальство,художня обробка дерева,
гаптування. Вироби різних регіонів відрізняються за формою, особливостями техніки виконання, прийомами розпису,гамою
кольорів.
Одним із
поширених видів народного мистецтва,що здавна існує та розвивається в Україні,
є декоративний розпис. Найбільшого поширення декоративні розписи набули на
Дніпропетровщині у селі Петриківка, де із покоління в покоління передавали
основи декоративного оздоблення сільського інтер’єру та екстер’єру,
господарських і побутових речей, зберігаючи місцеву особливість розпису.
Яскравою сторінкою художньої спадщини України, являється наш
рідний яворівський розпис. Його розвиток виходить з давніх традицій художньої
культури нашого народу(учитель супроводжує виклад демонстрацією наочних
матеріалів).
V.Формування нових знань, умінь, навичок
Далеко за межами України відомі
імена народних петриківських майстрів. До старшого покоління належать Тетяна
Пата, Орина Пилипенко, Надія Білокінь, поліна Глущенко, і дещо молодші за них
Ганна Ісаєва та Надія Тимошенко. Усі вони сформувалися як творчі особистості в
добу розвитку місцевого малювання, коли пишні барвисті «квіти» на ґрунті
стіни(мальовані печі), а пізніше - на
папері( мальовки - фрагменти розпису), були
невід’ємною частиною загального декору традиційного житла. Спільною рисою
творчості майстринь цього покоління є безпосередність, щирість, загострене
відчуття декоративності. Вони будують свої композиції на одночасному контрасті
основних і додаткових кольорів, для їхніх творів характерна деяка статичність, урівноваженість
усіх елементів, ритмічне перекликання кольорів. Проте їхні сюжети не однакові й
несуть у собі риси неповторної індивідуальності.
Важливу
роль відіграла відкрита в 1936 році в Петриківці школа декоративного
малювання, що почала готувати
художників-виконавців та інструкторів для роботи в різних галузях художньої
промисловості. Композицію орнаменту викладала в школі Тетяна Пата. Її випускниками були такі відомі
майстри: Векла Кучеренко, Віра Клименко-Жукова, Федір Панко і Зоя Кудіш.
На минулому уроці ми навчилися
виконувати елементи петриківського розпису. Подальше його вивчення передбачає
створення композицій розпису.
Нині петриківські майстри,
які мають уже певну професійну освіту, часто виконують свої композиції в
теплій або холодній гамі, вдало поєднують квітковий орнамент із зображенням
фантастичних птахів і звірів(див. Додаток 1).
Озайомитись із особливостями яворівського розпису нам
допоможуть «мистецтвознавці».
«Мистецтвознавці»
Найцікавіше
художнє явище у народній творчості Яворівщини – традиційні дитячі іграшки.
Численні архівні матеріали характеризують
їх виробництво у XIX ст. на Малому Передмісті Яворова, де зосередився
центр іграшкового промислу. Одна сім’я виготовляла протягом року приблизно 3600
дитячих іграшок. В описах їх асортименту зазначено, що тут робили коники,
пташки, тарахкальця, дитячі колиски і меблі для ляльок, посуд, музичні
інструменти: сопілки, скрипки, пищалки і ін. Їх виготовляли з явора, липи, осики, верби,
сосни, рідко з буку і груші.
Декоративно-емоційні
якості іграшок посилював розпис, виконаний на природному кольорі дерева, що
характеризується неперевантаженістю, довільністю. Специфічність розпису іграшок
полягала в орнаментальних мотивах та їх компонуванні. На природному фоні
деревини довільно проведені жовті плями, хвилясті смуги, що творили основу
дальшого розпису. На цих плямах та обабіч їх малювали зеленими і червоними
кольорами традиційні мотиви із зображенням кола («колка»), листочків («вербівки»),
крапки («цяточки»), розетки («ружі»).
Мотив
«колка» - це кілька концентрично розміщених кіл,різних за діаметром, окреслених
смугами шириною 0.5 см зеленою і червоною фарбами. Саме розміщення цих кіл
різне: то вони з’єднані,то розміщені на певній відстані. В обох варіантах в їх
центрі вписано восьмипелюсткові «ружі» або «вербівки».
«Вербівка»
- легко вигнута галузка з центральним тоненьким червоним стебельцем. Від
натиску пензля залежить форма її своєрідних листочків, які з однієї сторони
стеблини розмальовують червоною, а з іншою – зеленою фарбами.
Із комбінацій цих мотивів створювали майстри
композиції, які розміщували на бічних сторонах та причілках возиків. саней,
запліччях крісел, на столиках, на шиї і боках коників, крилах птахів. Майстри
дитячих іграшок виявляли в розписі тонке розуміння лінійного й кольорового
ритму, вміло застосовували суцільне покриття окремих мотивів і каплеподібні
зображення листочків (див. Додаток 3).
В усій
системі розпису іграшок ефективно і соковито на природному фоні деревини
виступала барвисто-веселкова гама червоного, зеленого, жовтого кольорів, які в
різних іграшках мали інше тональне звучання (червоний колір часто від темного
поступово переходив до світлого відтінку).
Народні
майстри виконували розпис пензлями, які робили з котячої шерсті. Малювали
вільно від руки, фарби виготовляли з рослинних барвників.
При всій
відмінній техніці виконання можна говорити про деякі аналогії в колориті
розпису яворівських майстрів з розписом петриківським. Їх об’єднує пошук
яскравості і соковитості.
Наприкінці
20 ст. змінилися функції традиційного петриківського малювання. Воно
втратило свою природну «ужитковість», тобто зв'язок із селянським побутовим
середовищем. І за нових умов репрезентує народне малярство як сувенір або як авторський твір.
Ми також
поставили собі за мету оздобити розгортку подарункової упаковки
декоративно-орнаментованими композиціями в овалі, а за допомогою комп'ютерної
графіки створити композицію у прямокутнику.
VI. Прикладна діяльність учнів
Робота в групах. Гра «Спільний
проект».
Учитель
об'єднує учнів у групи і розподіляє між ними ролі спікера, посередника та доповідача. Кожна
група отримує завдання(створити композицію
в овалі або прямокутнику) та інструкцію поетапного виконання декоративної композиції,а також інструкцію з
техніки безпеки в кабінеті інформаційних технологій(див. Додаток 4).
Спікер(керівник)
зачитує членам групи завдання, організовує порядок виконання
композиції, пропонує учасникам висловлювати власні пропозиції щодо її
складання. Посередник стежить за часом. Доповідач висловлює думки групи, доповідає про результати
роботи.
Під час роботи учитель обходить
усі групи, допомагає учням не відволікаючи
уваги на себе, а також перевіряє ступінь засвоєння учнями технології петриківського розпису, аналізуючи
разом з ними його виражальні особливості.
Під кінець заняття кожна група презентує свою композицію
розпису.
VII. Підсумок уроку
Учитель
аналізує й оцінює роботи учнів.
Критерії оцінювання творчої роботи
•
Художня виразність: композиційне розміщення
зображення(як виділено головне); гармонійне поєднання кольорів або їх
контраст.
•
Оригінальність, вияв фантазії, уяви.
•
Складність техніки виконання.
•
Охайність, чистота.
VII. Домашнє завдання. Повправлятись
у виконанні найтиповіших петриківських мазків.
Додаток 1
Послідовність виконання петриківських
мотивів
«Чарівний
птах»
Роботи петриківців
Додаток 2
Виконуємо типові мазки петриківського
розпису
Використовуємо комп’ютер для створення композицій
Композиції в овалі
Додаток 3
Мотиви яворівського розпису
дерев’яних виробів
Роботи яворівських майстрів
Засвоюємо основні елементи яворівського розпису
Додаток 4
ІНСТРУКЦІЯ
З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ В КАБІНЕТІ ІНФОРМАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ
1. Вмикання та вимикання мікро ЕОМ проводиться тільки за вказівкою
вчителя і строго в порядку, описаному в "Інструкції по роботі з
ЕОМ".
Учню
забороняється:
-
розбирати окремі вузли ЕОМ;
-
самостійно проводити регулювання ЕОМ;
-
підключати та виключати інтерфейсні та силові
шнури, кабелі, змінювати
комплексу мікро ЕОМ, працювати на несправному обладнанні
або при нестабільному живленні, викликаному будь-якими причинами.
Категорично забороняється
робити спробу самостійно
ліквідовувати несправності або неполадки в роботі ЕОМ або електроживлення.
2. Користувач повинен працювати виключно на тій ЕОМ,
на якій йому
виділено час, вказаний вчителем.
виділено час, вказаний вчителем.
3. Аварійні ситуації.
3.1. Несправність ЕОМ:
-
самовільне відключення-виключення дисплея,, клавіатури, зовнішніх
пристроїв;
-
поява диму в будь-якому з блоків ЕОМ;
-
поява неприродніх запахів у класі.
3.2.
Несправність у живленні.
3.3.
Стихійні лиха:
-
пожежа в школі;
-
несправність водопроводу, каналізації, які можуть
привести до затоплення
кабінету;
-
будь-які інші події, які можуть загрожувати життю
людей або збереженню
обладнання.
У випадку виникнення аварійної
ситуації необхідно терміново повідомити викладача або особу, що його заміняє,
та під його керівництвом прийняти всі заходи по ліквідації аварії, перш за все
забезпечити безпеку людей і збереження цінного обладнання.
Тема «
Архітектура.
Архітектурний образ. Стиль в архітектурі».
Мета: визначити рівень
засвоєння знань з теми «Архітектура»; продовжувати вчити розпізнавати різні
види архітектурних споруд; ознайомити з архітектурними стилями та
національними традиціями; удосконалювати навички роботи з комп’ютерною технікою для створення
учнівської презентації і графічними матеріалами для створення архітектурного образу; розвивати
творче мислення; виховувати любов до мистецтва, інтерес до архітектури різних
країн світу.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: для вчителя —
фотоілюстрації архітектурних споруд, відеоряд архітектурних споруд різних епох
та країн, роздавальний матеріал для опрацювання (архітектурні стилі),
вчительська презентація,комп’ютерна техніка,проектор, екран;
для учнів — маркери та різні графічні
матеріали,комп’ютерна техніка,програмне забезпечення:MS Office, Power Point.
Вузлики на
пам'ять
Стиль — 1) Знаряддя
для письма в давнину. 2) Єдність змісту, образної системи й художньої форми, що
властива певному періоду в розвитку мистецтва. 3) Своєрідні, неповторні
особливості творчості митця. 4) Сукупність мовних засобів і прийомів. 5)
Спосіб, прийом, метод роботи.
Архітектурний
стиль — сукупність основних рис і ознак архітектури певного часу і місця, що
виявляються в її функціональних, конструктивних і художніх особливостях.
Готика — культура та
мистецтво країн середньовічної Європи XII—XVI ст.
Відродження (з франц. Ренесанс,
що означає відродження античної культури) — період розквіту європейської
культури, перехід від середньовіччя до нового часу (в Італії — XIV—XVI ст., в інших
країнах — кінець XV— XVI ст.).
Ренесанс — архітектурний
стиль.
Бароко (італ. перлина чудернацької форми) — стиль в
архітектурі країн Європи XVII — першої половини XVIII ст.
Класицизм (латин., зразковий)
— стиль європейської архітектури другої половини XVIII — початку XIX ст. Архітектурно-декоративні
форми класицизму засновані на мотивах античної (класичної) архітектури.
Модерн (франц., сучасний,
новий) — одна з умовних назв стилю світового мистецтва й архітектури кінця XIX — початку XX ст.
ХІД УРОКУ
I. Організація уваги учнів, оголошення теми
та мети уроку
II. Актуалізація опорних знань і вмінь
Учитель пропонує
учням розв'язати кросворд (рис. 1.).
По горизонталі:
1. Споруда, в якій мегаліти розташовані
кільцем? (Стоунхендж.)
2. Мистецтво створення споруд. (Архітектура.)
3.
Держава, в якій збудована перша ступінчаста піраміда
фараона Джосера (Єгипет.)
.4. Вид архітектури. (Ландшафтна.)
4.
Грецький класичний ордер. (Коринфський.) Ключове
слово: стиль.
1
|
||||||||||||||||
2
|
||||||||||||||||
3
|
||||||||||||||||
4
|
||||||||||||||||
5
|
Рис.1. Кросворд
ІII. Мотивація навчальної діяльності
Бесіда
На вашу думку,
що означає слово «стиль»?
Методом
«мозкової атаки» учні висловлюють свою думку.
Учитель
підводить їх до висновку, що стиль у мистецтві — це своєрідні, неповторні
особливості творчості митця.
А що містить
поняття «стиль архітектури»? (Це мова архітектури, яка поєднує в собі
конструкцію, форму, простір, пропорції і ритм, світло і колір. Це, з одного
боку, зовнішня форма, художній образ, а з іншого —- відбиття уявлень певної
епохи.)
Слово вчителя.
Слово «стиль»
походить від грецького «паличка для письма». Гострі палички з кості або металу
застосовували для письма на дерев'яних табличках, вкритих воском. Судячи з
цього, слово «стиль» спочатку означало індивідуальну манеру письма, почерк
окремої людини, засіб виявлення помислів.
У галузь
мистецтва та архітектури поняття стилю входить у XVIII ст. і означає
особливості національних форм.
Від міської
влади ми отримали замовлення на виготовлення ескізів та макетів дитячого театру
у нашому місті. На сьогоднішньому уроці ми реалізуємо лише перший етап роботи
над проектом:проаналізуємо і замалюємо особливості архітектурних стилів різних епох,
виберемо той із них, який найбільше відповідає нашому задуму. А результати
наших досліджень подамо у вигляді презентації(див. вчительську презентацію).
IV. Практична діяльність учнів
Робота в групах.
Учні об'єднуються в п’ять груп. Учитель роздає їм
матеріали та фотоілюстрації для опрацювання (див. Додаток1).
В групах
визначають доповідача, учнів-стилістів,
які будуть створювати архітектурний образ даної епохи, застосовуючи різні графічні
матеріали, на форматі А4,та учнів-графіків, які будуть створювати презентацію(див.учнівську
презентацію).
До початку роботи учні разом з учителем пригадують
правила техніки безпеки в кабінеті
інформатики.
Учитель обходить
робочі місця з метою проведення індивідуального і фронтального інструктажів.
V. Завершення уроку
Учитель
підводить підсумки: оцінює діяльність учнів на уроці; організовує виставку
виконаних робіт (рис. 2).
Рис.2.
Роботи учнів-стилістів
Додаток 1
Матеріал для
опрацювання в групі 1
Романський стиль
Романський стиль
(від латин, римський) — умовна назва стилю, який склався в період раннього
середньовіччя (X— XII ст.) в
архітектурі країн Західної і Центральної Європи.
Для нього
характерне поєднання римської будівельної майстерності з місцевими естетичними
уявленнями, досить різноманітними в різних країнах. У цілому для романської
архітектури властиві масивні будови.. Ордер тут відсутній, пропорції
вибираються досить вільно. Щоб забезпечити міцність та витривалість, стіни
зовні доповнюються лопатоподібними потовщеннями — контрфорсами. Романські
церкви прикрашала центральна велика башта і бокові — менші за розміром,
квадратні або восьмигранні башти. Стіни були глухі, лише в небагатьох місцях
прорізані вузенькими арочними вікнами. Типовим зразком романського стилю є
собор Нотр-Дам у французькому місті Пуатьє, XI ст. Зовні його
стіни оздоблені аркадами, головний фасад прикрашають рельєфи. Невисокі вежі
собору мають конічні завершення, вкриті черепицею.
У цей період
будувалося багато замків та монастирів (рис.1.). Укріплений замок — житло
феодала і водночас фортеця, що захищала його володіння. Зазвичай розташований
на вершині гори або скелястого горба над рікою або біля моря, замок захищав
під час облоги і був центром підготовки до набігів. Замок із звідним мостом і
укріпленим порталом був оточений ровом, монолітними кам'яними стінами,
увінчаними зубцями, вежами і бійницями. Ядро фортеці складала масивна кругла
або чотирикутна вежа, що мала декілька поверхів (донжон). Навколо замку був
просторий двір із житловими і службовими спорудами. Досвід будівництва замків
був згодом перенесений на монастирські комплекси, що являли собою цілі селища
і міста-фортеці. В їх плануванні суворо дотримувалися вимог оборони, тверезого
врахування особливостей місцевості.
Рис. 1. Замкова архітектура
романського стилю.
Матеріал для
опрацювання в групі 2
Готика
Готичний стиль
вражає єдністю і цілісністю художніх виявів у всіх видах мистецтва.
Релігійне за
формою готичне мистецтво більш чуттєве, ніж романське, до життя, природи і
людини.
Головною ознакою
готичної архітектури вважають висотність. Готичні собори високі й тягнуться до
неба незліченними стрілами веж і башточок, вімпергів, загострених арок. Вражає
їх багатство і різноманітність (рис. 1, 2).
Рис. 1. Готичні вікна
Собор готичного
стилю неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний у своїх частинах:
кожний з його фасадів зі своїм порталом індивідуальний. Стіна не відчувається,
її ніби і немає. Уступами височать масивні опорні стовпи — контрфорси.
Готичний собор
являє собою базиліку — прямокутну будівлю, що витягнута із заходу на схід, з
високою середньою частиною (нефом). З обох боків західного фасаду — з багато
прикрашеними вхо-дами-порталами, круглим вікном-трояндою — височать дві вежі.
Центральна частина собору увінчана вежею або шпилем. Для готичних соборів
характерна велика кількість скульптури, декоративних деталей.
(Собор у Шартрі,
Франція; собор в Ам'єні, Франція; собор у Реймсі, Франція; Кельнський собор,
Німеччина.)
|
Рис. 2. Готична замкова
архітектура
Матеріал для
опрацювання в групі З
Відродження
Мистецтво Відродження не було простим наслідуванням античного.
Воно створило нові форми, свій стиль — Ренесанс, примусило служити собі науку.
Митці епохи Відродження займалися анатомією, археологією, математикою. Вони
дали математичне обґрунтування закону перспективи наукової дисципліни.
В архітектурі також стався
надзвичайний переворот. Для будівництва часів Відродження характерні широке
застосування римської ордерної системи, суворість пропорційних побудов,
заснованих на золотому перетині, симетрія композиції, чіткий горизонтальний
розподіл фасаду на поверхи; вхід будівлі обрамлявся міцними ордерними
порталами, вікна — ордерними наличниками; широко застосовувалися напівциркульні
арки, хрестове та напівсферичне склепіння. У цей час почали будувати центрально-купольні
храми (рис. 1).
Архітектурний Ренесанс був
репрезентований такими видатними митцями, як Філіппо Брунеллескі (1377 — 1446)
— капела Пац-ці, Мікеланджело Буонарроті — гробниця папи Юлія II.
Рис. 1.
Центрально-купольні храми
Матеріал для
опрацювання в групі 4
Бароко
Архітектурні ансамблі стають
асиметричними, у планах споруд з'являються вигнуті лінії й овали. На фасадах
багато декоративних деталей, інколи вони зовсім ховають під собою ті частини
будови, що мають конструктивне навантаження. Велику роль у зовнішньому вигляді
пам'яток стилю бароко відіграє скульптура, пластичний орнамент та монументальний
живопис (рис. 1-2). В епоху бароко набула особливої популярності та одержала
новий розвиток паркова архітектура, склалися різні типи парків.
Рис. 1. Собор св. Павла. Лондон
Крім спільних
для всіх європейських країн архітектурних рис, пам'ятки стилю бароко мали свої
особливі риси в кожній країні.
Архітектори
бароко звернули увагу на вулицю, яка стала розглядатися як цілісний
архітектурний організм, як одна з форм ансамблю. Початок і кінець вулиці
наголошувалися площами або ефектними архітектурними або скульптурними
акцентами.
Домінантою в композиції будівлі
стає крива лінія, повертаються валюти, з'являються елептичні поверхні.
Рис.2. Сакральні споруди.
Матеріал для
опрацювання в групі 5
Рококо
Рококо став
перехідним етапом від бароко до класицизму. Назва стилю розкриває
найхарактернішу його рису — пристрасть до складних вишуканих форм, химерних
ліній (рис. 1).
Рис. 1.
Мистецтво рококо
було завершенням і пізньою, найбільш витонченою і полегшеною стадією мистецтва
бароко. Але в ньому з'явилися і абсолютно нові риси. Для рококо характерний
відхід від протиріч життя у світ фантазії, міфологічних сюжетів, екзотичних
напівказкових образів. У декоративних композиціях панує граціозний, примхливий
орнамент. Його характерними ознаками стали композиційна асиметричність,
витонченість, акцентування на білому і золотому кольорах. У межах цього
напрямку працювали архітектори Ж. М. Оппенор, Г. Ж. Боффран.
Матеріал для
опрацювання в групі 6
Класицизм
Класицизм набув значного поширення у країнах Східної Європи,
зокрема в Росії та Україні. Його основою була уява про ідеально організовану
державу, де суспільство підпорядковує собі інтереси особистості. Засновники
класицизму зверталися до форм античності як ідеального класичного еталона.
В основі естетики класицизму лежать
філософські ідеї Р. Декарта: „Усе створене людиною має бути розумно
організоване, логічно побудоване”. Класицизм виробив сувору систему правил,
законів побудови художньої форми, він прагне до зразка типу, системи нормативів.
Головні риси класицизму: впровадження ордерної системи, статичність і
сорозмірність форм, логічність планування, симетрія планів. Декор скромний і не
ховає структури об'єму, композиція побудована за чіткою системою (рис.11, 12).
У середині XIX ст. цей стиль перероджується в академізм і вже
осмислюється як гальмо на шляху розвитку архітектури і мистецтва XX ст.
(Версаль, палацово-парковий ансамбль.)
Рис. 1. Архітектурні будівлі
Росії
Рис.2. Театр Ла Скала. Мілан.
Матеріал для
опрацювання в групі 7
Наприкінці XIX ст. виникає
спроба створення «єдиного великого стилю» для нового суспільства. Стиль
покликаний створити цільне предметно-просторове середовище, виразити духовний
зміст епохи за допомогою синтезу мистецтв, нових форм та композиційних
прийомів, матеріалів, конструкцій. Цей стиль отримав назву «модерн» (рис. 1).
Рис. 1. Архітектура у стилі
„модерн”
Стиль модерн має
декілька різновидів:
1) конструктивний модерн — виявлення
каркасної конструкції, геометричної правильності;
2) декоративний модерн — багатство рослинного
декору, використання криволінійних та динамічних форм;
3) романтичний модерн — стилізовані
елементи різних національних стилів.
Тема. Монументальне
мистецтво
( імітація вітражу)
Мета:
ознайомити з монументальним живописом, його видами; формувати уявлення про
особливості художньо-образної мови; удосконалювати навички і вміння в оволодінні
технікою малярства на склі; розвивати творче мислення, уміння аналізувати;
виховувати любов і цікавість до творів українського і світового мистецтва.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: для вчителя — відеоряд творів
монументального живопису
( вітражі, мозаїки, панно, фрески),
плакат «Послідовність виконання вітражу»,репродукції картин художників
малярства по склі ;
для учнів — скло,темперні фарби,
чорна туш, пензлі, склянка для води, серветка.
Вузлики на пам'ять.
Вітраж (франц., вставляння шиб) — вид
монументально-декоративного мистецтва, картини, виконані на склі фарбами чи
складені із шматків скла за допомогою вузьких свинцевих смуг; кольорове скло у
вікнах, дверях, ширмах. Види: класичний (паяний), клеєний (несправжній).
Класичний вітраж — вітраж, виготовлений на основі
свинцевої решітки з наступним запаюванням стиків. Це — паяний вітраж.
Клеєний вітраж — вітраж, виготовлений
викладанням і приклеюванням до скла основи елементів композиції з наступним заповненням
проміжків сполучною речовиною (цементний розчин, епоксидна шпаклівка тощо). Ще
— несправжній вітраж.
ХІД УРОКУ
Я хочу відтворювати на склі фарбами всю красу нашої неповторної
природи, нашу культуру з її давніми
традиціями. Хочу змалювати життя наших людей, згадати нашу
славну українську минувшину.
І. Сколоздра
I. Організація уваги учнів, оголошення
теми та мети уроку
II. Актуалізація опорних знань і вмінь
Учитель, використовуючи метод «мікрофон», надає можливість учням по черзі, швидко
висловлювати свою думку, відповідаючи на запитання.
Учитель не коментує і не оцінює подані відповіді. А наприкінці опитування
узагальнює відповіді.
·
Який живопис називається станковим? Де він зустрічається? Наведіть
приклади.
·
Який живопис називається монументальним? Де його застосовують?
III. Мотивація навчальної діяльності
Монументальний живопис — це
великі картини, які пишуть на внутрішніх та зовнішніх стінах споруд. На відміну
від станкового він завжди пов'язаний з архітектурою, тому не може існувати самостійно.
Монументальний живопис буває
кількох видів: мозаїки, панно, фрески, вітражі.
Призначення вітражів, панно,
мозаїк, фресок різноманітне: вони є багатою декоративною прикрасою споруд та
окремих приміщень.
Можливо, в майбутньому хтось із
вас вибере такі професії, як архітектор, дизайнер, художник. І вашими роботами
будуть прикрашені екстер'єри та інтер'єри споруд наших міст, селищ і сел.
Своєю наполегливою працею ви зробите їх ще більш привабливими та цікавими і для
дітей, і для дорослих.
А сьогодні кожен із вас спробує
прикрасити дитячий театр, проект якого ви розробляли на попередньому уроці,
вітражем, що має відображати характер і призначення споруди, доповнювати її
художній образ.
IV.
Вивчення нового матеріалу
Організація сприймання творів
мистецтва.
Учитель звертає увагу учнів на відеоряд робіт з монументального живопису:
Дикий кінь. Фрагмент зображення в
печері Ляско. Верхній палеоліт. Франція.
Дві жінки під деревом смоковниці.
Фіви. XIV ст. до н. е.
Синій птах. Фрагмент розпису
Кноського палацу. XVII—XV ст. до н. є. Острів Крит.
Феофан Грек. Трійця. 1378 р.
Фрагмент розпису. Церква Спаса Преображення. Новгород.
П'єро делла Франческа. Голова
воїна. 1452—1466 рр. Церква Сан Франческа.
П'єро делла Франческа. Цариця
Савська. 1452—1466 рр. Церква Сан Франческа.
Рафаель. Афінська школа.
1510—1511 рр. Станца Сеньятура. Ватикан.
Мікеланджело. Христос. Фрагмент
розпису «Страшний суд». 1536—1541 рр. Сікстинська капела. Ватикан.
Повідомлення «мистецтвознавців» на тему: «Цікава історія вітражу».
«Мистецтвознавець» 1
Вітраж (латин.,скло) — орнаментальна
або сюжетна декоративна композиція (у вікні, дверях, перегородках) у вигляді
самостійного панно на склі або іншому світлопроникному матеріалі. У
будівельній практиці він становить повністю або частково засклений фасад
споруди. Вітражі, які заповнюють отвори у культових та інших спорудах, створюють
багату гаму кольорової гри світла, посилюючи емоційність і виразність
інтер'єру. Як свідчать виявлені в розкопках фрагменти плоского кольорового
скла, найпростіший вітраж існував у Стародавньому Єгипті з II тис. до н. е., а в Стародавньому
Римі — з І ст. н. е. В ранніх християнських базиліках Риму та Равенни для
заповнення віконних рам слугували алебастрові або селенітові пластини, які
приглушували в інтер'єрі яскраве денне світло і створювали своєрідний
декоративний ефект завдяки мерехтливому візерунку натуральних прожилків
матеріалу.
«Мистецтвознавець» 2
У X—XII ст. в романських храмах Франції
(Шатр, Клюні) та в Німеччині (Аугсбург) з'явилися сюжетні вітражі зі шматочків
кольорового (червоного й синього) скла, вирізаних по контуру зображення і
скріплених свинцевими смужками з урахуванням кольорової гри світла. Такі
вітражі надавали інтер'єрові відтінку таємничості, особливо в готичних храмах
із високим розмахом вікон. З часом збільшується кольоровий набір скла,
ускладнюються сюжети: поряд з релігійними з'являються побутові сцени (Шартр).
У XIV—XV ст. мистецтво вітражу поширюється в Англії, Швейцарії, Італії, Польщі.
«Мистецтвознавець» 3
Поступово вітраж втрачає специфічну для
середньовіччя площинність, форми здрібнюються, дедалі більшу роль починають
відігравати розписи на склі, які врешті витісняють попередню техніку вітражу.
В епоху Відродження ескізи і картони для вітражів виконували художники Л.
Гіберті, П. Учелло, Донателло, А. Дюрер. Вітраж стає розписом на склі. У XVI ст. для прикраси житла
застосовують так звані кабінетні вітражі — однотонні, на світські сюжети. В епоху
бароко і класицизму мистецтво вітражу занепадає і лише в період модерну знову
починає відроджуватись (композиція — «Лицар» М. Врубеля, ДТГ). У XX ст. художники Ф. Леже, А. Матісс включали вітраж у
композицію декорування інтер'єру.
«Мистецтвознавець» 4
В Україні мистецтво вітражу
розвивалося в тісному зв'язку з живописом, монументально-декоративним
розписом. Давніх зразків українського вітражу в силу певних історичних умов не
збереглося. Наприкінці XIX — на початку XX ст. створено поліхромні сюжетні та орнаментальні вітражі
для ряду старовинних споруд — Кафедрального собору (1360—1479 рр.) у Львові
(художники Я. Матейко, Ю. Мегоффер, С. Качор-Батовський); Вознесенського
костьолу (1551 р.) в Дрогобичі (художники Я. Матейко, О. Виспянський, Ю. Мегоффер);
Успенської церкви (1579—1629 рр., художник П. Холодний). З 50-х рр. XX ст. проявляються риси, властиві станковим живописним
творам( у них переважає сюжетно-оповідне начало). Із середини 60-х рр. XX ст. композиційний зв'язок вітражів
з архітектурними формами набуває нових якостей, стає більш органічним. Сюжети з
історичного минулого та сучасної дійсності відзначаються різноманітністю
композиційного вирішення, як, наприклад, вітражі за мотивами «Енеїди»
І. Котляревського
в Будинку літераторів у Києві (художник Є. Ковтун); у триптиху «Т. Г. Шевченко»
в Київському університеті (художники Ф. Глащук, В. Задорожний, В.
Перевальський).
Слово вчителя
Сучасний вітраж складають із
шматочків скла і армують свинцевою, сталевою або пластмасовою смужкою,
застосовуючи кольорове та безбарвне скло. На безбарвне скло наносять візерунок
гравіюванням або травленням плавиковою кислотою. Застосовують монолітне скло з
розписом фарбами, які спікаються. Багата кольорова палітра і фактурні традиції
дозволяють створювати як орнаментальні, так і сюжетні композиції в сучасному
вітражі, який має широкі перспективи розвитку.
Тому сьогодні ви будете мати можливість
«торкнутись» цього мистецтва, виконавши імітацію вітражу. Але перед тим як ви
розпочнете практичну діяльність ,ознайомимось із традицією розпису на склі як
народних, так і професійних митців України.
Живописна техніка малювання на склі має давні традиції як
у професійному, так і в народному мистецтві, сягаючи корінням часів Візантії та
Риму. У центральній Європі розвиток цього виду живопису припадає на ХУП—ХУШ
ст.
В Україні живопис на склі поширився в XIX ст. переважно в Західних регіонах,
зокрема, на Буковині, Галичині, Гуцульщині, Закарпатті. Живопис українських
майстрів адаптувався і набув самобутніх рис. Ікони на склі, написані без
дотримання церковних приписів, пов'язувалися не тільки з релігією, а й з
народним побутом та естетичними уподобаннями і призначалися для інтер'єрів
сільських хат. Нерідко такі ікони називають народною картиною на склі.
Живопис на склі виступає яскравою сторінкою
образотворчого фольклору, що живиться багатими мистецькими традиціями минулих
віків. У малюванні на склі відбилися естетичні смаки народу, реалії побуту,
соціальні мотиви, розуміння явищ навколишнього світу. Тут органічно поєдналися
казка і правда, фантазія і реальність.
Зараз в Україні, на жаль, у техніці розпису на склі
працює небагато митців, але головне, що вона не забута. На Львівщині в техніці
живопису на склі працює народний умілець-самородок Іван Сколоздра (див. Додаток 2). У своїх роботах майстер відтворює
образно-пластичне бачення українського побуту, історичних подій, обрядів і свят
народу. Художнику притаманне тонке відчуття гармонії кольорів, природний
дотеп. Композиції його творів емоційні, поетичні, ритмічні.
Центральний регіон України представляє майстриня з
Полтавщини Анастасія Рак.
Відштовхуючись від традицій народного живопису, А.Рак відображає на склі
сюжети, пов'язані з пісенним фольклором, народними звичаями та обрядами, малює
краєвиди, портрети, натюрморти. Майстриня, зберігаючи головні особливості
народної картини, вміло поєднує традиційні мотиви з новими елементами,
досягаючи неперевершеної образності.
Живопис на склі захоплює не тільки народних митців, до
нього звертаються і професійні художники, серед яких і Леонтій Гринюк. Митця з Вінниці цікавлять біблійні сюжети, народні
свята та обрядовість, багате подіями історичне минуле України та сьогодення. В
його творах відчутний вплив стародавнього іконопису, особливо в трактуванні
образів людей, елементів зображення. Одночасно це поєднується з пошуками
художником самобутнього почерку. Вражає вишуканість виконання, бездоганна у
своїй декоративності, багата образна мова його робіт.
Український живопис на склі представляють роботи
І.Сколоздри, А.Рак, І.Лисенко, І.Новобранця, М.Онацько, В.Чорнобая, А.Данилюка.
Л.Гринюка та інших. Їхні роботи нерідко демонструються у виставочних залахі
музеях.
Споглядання
репродукцій картин митців.
V.Практична
діяльність учнів
Учитель об'єднує учнів у шість груп.
Виконавши підготовчий етап
заздалегідь,учні виконують розпис на склі,керуючись інструкціями(див.Додаток3).
VI.Закріплення нових знань і вмінь
Фронтальне опитування.
·
З якими видами монументального мистецтва ви познайомились?
·
Що таке вітраж? Назвіть його види.
·
Як виготовляється класичний вітраж?
·
Як виготовляється клеєний вітраж?
·
Які матеріали використовуються для виготовлення вітражів?
·
Де застосовується монументальний живопис?
VII. Завершення уроку
Учитель підводить підсумки:
аналізує характерні помилки в роботах учнів; дає загальну оцінку виконаним
роботам; оцінює діяльність учнів на уроці; організовує виставку робіт учнів за
видом монументального живопису «Вітраж».
VIII. Домашнє завдання
Прогулюючись вулицями міста,
намагайтеся відшукати на стінах будинків панно, мозаїки, зайдіть до соборів
(там мають бути фрески й вітражі).
Додаток
1
Іван СКОЛОЗДРА
Додаток 2
Робота над живописною
композицією на склі поділяється на такі етапи:
І. Підготовчий період.
1. Вибір теми та
ескізні пошуки.
2. Виконання
робочого ескізу.
3. Добір кольорової палітри для живописної роботи.
4. Підготовка скла (вирізка, шліфування країв,
знежирення).
II.
Живопис на склі.
1. Виконання
контурного рисунка.
2. Нанесення
елементів декору, дрібних деталей.
3. Заповнення
малюнка кольором.
4. Замальовка тла
та збагачення художньої роботи різними підкладками (фольгою,кольоровим папером,
тощо).
III.
Оформлення композиції у завершену
художню річ.
Додаток 3
Немає коментарів:
Дописати коментар